A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Новотроїцька селищна рада
Донецька область, Волноваський район

Видатні вихідці селища

           

         Діхтяр Степан Іванович — (*10.10.1919, с. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області — 18.05.1985, м. Чернівці) — український літературознавець і педагог. Кандидат філологічних наук (1956), доцент (1961).

У роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху в Україні. Закінчив у 1944 р. філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Впродовж 1944—1985 рр. — викладач, згодом — доцент Чернівецького держуніверситету. Автор багатьох студій з історії української літератури: «Життя і творчість С. Ковалева» (1955), «І. Франко про завдання і значення літературної критики» (1956), «Зародження критичної думки в давній українській літературі» (1958), «Деякі питання світогляду І. Вишенського» (1960), « Шевченкове образне слово у творчості О. Кобилянської», «Літературно-критичні погляди Ю. Федьковича» (1959) та інші. Науковець — співавтор колективних досліджень «Цвіт культури розвивається» (1961), «Літературна Буковина» (1966), вузівського підручника «Історія української літератури першої половини XIX ст.» (Київ, 1980).

                Мітєв Олександр  Степанович (1962-1985). Народився в смт Новотроїцьке, після закінчення 8 класів школи поступив у Вище військове училище ім.. Фрунзе в м. Києві. У 1982 році був направлений в м. Біробіджан Єврейської автономної республіки, а в 1984 році в Афганістан. 2 січня 1985 року був поранений, помер у госпіталі від ран. Лейтенант Мітєв О.С. нагороджений Орденом Червоної зірки, медаллю «Воїну інтернаціоналісту від вдячного афганського народу».

           Кононенко Іван Іванович (1942-2011). Народився 7 лютого 1943 року у селищі Новотроїцьке, в 1960 році закінчив школу № 2 та вступив  до гірничо-промислового училища м. Донецьк. Закінчив  культпросвітучилище в м. Донецьк. З 1968 року працював вчителем Новотроїцької ЗОШ № 2. Вірші писав з 12 років, а друкуватися почав з 14 років в газеті «Знамя труда», тепер «Наше слово». Був почесним членом міжрегіональної спілки письменників України. За його життя було видано 3 збірки віршів: «Сердце на ладони», «Откровение», «Гроно калини». Багато творів покладено на музику Панченко І. («Осенние цветы», «Зозулі ткали вивий сум»), Москаленко С. («Здан последний экзамен», «Погиб ветеран, переживший войну», «Гей, гуляли по Вкраїні козаки завзяті»), Риморової Ю. («Начинается Родина»). В селищі Новотроїцьке, на будинку де жив поет, художник, педагог встановлено у 2013 році меморіальну дошку, його ім’ям названо вулицю у нашому селищі, мав звання «Почесного громадянина селища Новотроїцьке».

         Рощина Валентина Олексіївна народилася 30 липня 1941 року в селищі Новотроїцьке в селянські родині. В 1958 році закінчила Новотроїцьку СШ № 2. В 1964 році з відзнакою закінчила фізико-математичний факультет Кременецького педінституту, а в 1969 році аспірантуру при інституті математики Академії наук УРСР. З 1969 року працювала в інституті кібернетики ім.. В.М.Глушкова Національної Академії наук України на посаді старшого наукового співробітника. В 1971 році захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук. В 1981 їй присвоєне вчене звання – старший науковий співробітник. Рощина В.О. – автор більш як 80 наукових праць, з яких одна – монографія. ЇЇ наукові результати опубліковані в журналах України, колишнього СРСР та за кордоном. Нагороджена бронзовою та срібною медалями ВДНГ СРСР, медалями «В пам'ять 1500-річчя Києва», «Ветеран труда».

      Мартовицький Володимир Дмитрович народився 13 листопада 1939 року в селищі Новотроїцьке в сім'ї селянина. У 1946 році пішов в 1 клас середньої школи № 2 , закінчив 7 класів, 8-10 класи навчався в школі № 4. Закінчив школу у 1956 році. Закінчив донецький індустріальний технікум  у 1959 році. З 1973 по 1980 рік був директором  шахти «Родинська» в м. Шахтарську, з 1981по 1987 рік  генеральний директор виробничого об’єднання «Шахтарськантрацит», з 1987 по 1992 завідуючий відділом МакНДІ, з 1992 по 1995 рік директор СП «Донсорбент», з 1995 по 2000 рік начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій екологічної безпеки і координації діяльності ГВГСС, з 2000-2002 – ведучий спеціаліст управління регулювання виробництва держдепартаменту вугільної промисловості Мінпаливненерго України. З 2003-2004 директор ДонУДІ. Має нагороди: Орден Трудового Червоного Прапора, орден Дружби народів, медаль ім.. Ломоносова, ордена «Зірка Шани», «Безпека. Честь. Слава» , «За заслуги в екології», та ін..

         Має звання – Почесний президент, віце-президент Донбаського регіонального відділення МАНЕБ, Академік МАНЕБ, доктор технічних наук, професор . Почесний громадянин м. Шахтарська. Автор автобіографічної книги «Честь імені» та ін. видань.

            Силка Параска Кузьмівна (1914-2005) Народилася 18 грудня 1914 року. У 1932 році закінчила семирічку, а в 1933 році розпочала свою  шестидесятирічну  трудову діяльність.   Ще до війни  вона почала свій трудовий шлях – працювала завідуючою дитячим садком, діловодом, приймала участь в різних новобудовах, за що була  нагороджена медалями та багатьма почесними грамотами.  Буквально по крихтах  відновлювала історію селища Новотроїцького, опитувала багатьох своїх земляків, вела об’ємну переписку,  регулярно виступала в пресі, організовувала хвилюючі зустрічі.

          Повернувшись до рідного селища, вона працювала в місцевій геологорозвідувальній партії. На початку  70-х років зайнялася організацією музею селища. Коли музей почав працювати, очолила його, проробивши директором цього закладу на громадських засадах більше 20 років.  Селищний музей носить ім’я цієї чудової жінки. 

         Похована П.К. Силка в селищі Новотроїцьке.

          Минка Олександр Федорович (1938 - 2000 ). Народився у 1938 році в селищі Новотроїцьке в родині робітника. З дитинства мав великий потяг до малювання. Після закінчення школи  та служби  в Армії. В 1960-1965 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі. Освіту продовжив у Київському Державному художньому інституті 1965-1970 роках. В складі авторського колективу працював над виконанням діорами з історії Корсунь-Шевченківської битви.  З 1964  брав участь у художніх виставках, з 1980 року член спілки художників України. Учасник більш, як 70 виставок в Україні та за її межами, мав 8 персональних виставок. Його твори знаходяться в багатьох картинних галереях України, в Адміністрації Президента США, приватних збірках США, Канади, Китаю, Японії, України Казахстану. У філії Волноваського історичного музеї селища Новотроїцьке теж є його картини. Ім’ям Минки названо провулок в селищі Новотроїцьке. На самому красивому будинку по провулку Минки встановлено меморіальну дошку.       Похований В м. Києві встановлено меморіальний пам’ятник.

           Герус Анатолій Михайлович – народився 28 грудня 1937 року в селі Новотроїцькому. З 2008 року має статус «Почесного мешканця селища Новотроїцьке». Керівник  СФГ  "Герус".

            Пономарьов Валерій Іванович,  заслужений працівник промисловості України.  Народився в м. Докучаєвську у 1958 році. Після закінчення школи вступив до Ленінградського гірничого інституту ім. В.Г. Плеханова. В Новотроїцькому рудоуправлінні працював з 1982 року спочатку маркшейдером, потім начальником кар'єру, виробничого відділку,  в 1993 очолив Новотроїцьке рудоуправління, а з 2006 по 2013 генеральний директор ВАТ «Новотроїцьке рудоуправління». Його високопрофесійна віддана праця була відмічена Золотою медаллю «Незалежність України», Почесним званням заслужений працівник промисловості України, золотою медаллю Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління», орденською відзнакою «Суспільне визнаня. За добро» конкурсу «Золоті торгові марки України». Являється «Почесним громадянином селища Новотроїцького».

        Колесников Віктор Антонович (1923-1985). Вихованець футболу - футболіст команди «Шахтар», майстер спорту, нападаючий. Виступав у 1947-1952 роках за ЦСКА (Москва), ОДО (Київ), «Шахтар» (Смолянка), «Шахтар» (Донецьк). В чемпіонатах СРСР провів 108 ігор, забив 22 голи. Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1951 року. Один з найкращих форвардів у історії «Шахтара». Похований на цвинтарі  смт Новотроїцьке.

        Максименко Павло Григорович (1930 -1989).  Народився 22 вересня 1930 року в селищі Новотроїцьке. У 1945 році закінчив 7 класів, працював слюсарем, вечірню школу закінчив у 1950 році, а у 1968 Докучаєвський гірничий технікум. Депутат селищної ради, передовик виробництва. У 1958 році нагороджений орденом «Знак почета», а в 1964 – орденом Леніна.

 

         Суботовський  Семен Васильович -  перший голова колгоспу з 1934 року. Був головою колгоспу до 1972 року. В роки війни став військовим та воював, а повернувшись відбудовував зруйноване господарство. Був нагороджений орденом Леніна, Великою та Малою срібними медалями. Мав почесні звання: «Почесного колгоспника» та «Почесного громадянина селища Новотроїцького».

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь